Після створення моделі транспортної пропозиції необхідно оцінити достовірність результатів розрахунку, тобто чи відповідають моделі транспортного попиту, транспортної пропозиції і їх взаємодії – реальної ситуації, що спостерігається на вулицях міста. Для цього слід зіставити значення інтенсивності руху, розраховані при існуючому стані вулично-дорожньої мережі та існуючих показниках функціонування автомобільного транспорту (рівень автомобілізації, частота використання авто- мобіля), з фактичною інтенсивністю руху. Для цього ми відзняли ранковий та вечірній “піки” на понад 70-ох вузлах міста Києва:

З кожного вузла ми отримуємо картограму інтенсивності (“пікові” та добову), а також кореспонденції у вузлі. Кожен з вузлів перетвориться на 6 або 8 точок замірів. Це близько 500 таких точок по всьому місту.

При калібруванні, в першу чергу необхідно перевірити парамтри транспортної пропозиції: кількість смуг, пропускну зтатність, дозволену швидкість на відрізках, затримки у вузлах і поворотах, а також інші характеристики відрізків і вузлів.

Не менш важливо правильно підібрати параметри CR-функції, порівнюючи натурні та розрахункові швидкісні характеристики транспортних потоків.

Особливу увагу слід приділити правильності розстановки примикань. Примикання в моделі повинні бути розставлені так, щоб вузли, з якими з’єднуються примикання, приблизно відповідали місцям парковок і проїздам у внутрішньодворові території.

Обсяги руху по примиканням задаються частками входу в мережу від загального обсягу руху з району. Розбіжність модельних параметрів ділянки ВДМ і її параметрів в реальній ситуації також може бути пов’язана зі станом дорожнього покриття, з обсягами паркування транспорту та т.і.

Для виправлення вказаних помилок необхідно скорегувати на основі натурних даних про інтенсивність максимальні пропускні спроможності ділянок ВДМ і параметри функцій опору.

Текст за матеріалами книги М.Р.Якимова: “Транспортное планирование”. Посилання на джерело.